Цього дня ми віддаємо шану стійкості та мужності Героїв Крут, які так само, як і сьогоднішні захисники України, стали на захист молодої української держави у 1918 році.

Це бійці загону Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка, бійці Куреня Смерті – добровольчого підрозділу, сформованого з вояків, які повернулися з Першої світової війни, вільні козаки з міста Глухів, 1-ша сотня новоствореного студентського куреня Січових Стрільців, складеного зі студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Т. Шевченка), учнів старших класів Кирило-Мефодіївської гімназії.

29 січня 107 років тому на залізничній станції Крути — між Ніжином і Бахмачем — близько 520 українських вояків і студентів з 16 кулеметами та однією гарматою на залізничній платформі дали бій більшовикам, які мали десятикратну перевагу в живій силі, бронепотягах та артилерії. 

Бійці тримали оборону Крут цілий день. З настанням темряви бій припинився. Командувач українських воїнів Аверкій Гончаренко побачив небезпеку обходу більшовиками українських позицій, тож дав команду відходити та збиратися біля ешелону, аби рушати до Києва, руйнуючи за собою колії. Усі підрозділи виконали наказ, але одна чота (до 30 осіб) студентського куреня втратила орієнтир і вийшла просто на станцію Крути, вже зайняту червоноармійцями. Ось, як згадує цей момент очевидець Борис Монкевич: «В той час, коли правий відтинок з бою відходив до поїзда й був уже за станцією, лівий відтинок тільки що розпочав відступ. Не знаючи про захоплення ворогом ст. Крути, більшість відступаючих пішла на двірець, де гадали знайти свій поїзд. І тільки наблизившись до станції, вони помітили свою помилку, але вже було запізно її поправити, бо ворог оточив їх зо всіх боків. В останньому розпачливому відрухові кинулись вони в атаку на переважаючого ворога, в котрій частина загинула, а решта попала в полон».

Більшовики, розлючені значними втратами, не збиралися належним чином поводитися з полоненими. Їх катували та зрештою 27 студентів розстріляли, а їхні тіла заборонили селянам ховати. Декого з поранених відправили в Харків у шпиталь, з якого вони потікали і розповіли про те, що трапилося.

Після визволення Києва від червоних за розпорядженням українського уряду 19 березня 1918 року відбулося урочисте перепоховання полеглих студентів за державний кошт, при великій участі київського громадянства, делегацій, війська.

Відвага Героїв Крут назавжди залишила слід у нашій історії. Неспростовні і беззаперечні факти свідчать, що в бою під Крутами оборонці української державності завдали агресорам нищівного удару і отримали переконливу військову перемогу над ворогом.

Завдяки звитязі та сміливості українських вояків наступ більшовиків на Київ був зупинений на 4 дні. Це дозволило молодому українському уряду провести перемовини з країнами Четверного союзу і 9 лютого 1918 року підписати Берестейський мирний договір— Українська Народна Республіка була визнана як самостійна держава, а її армія отримала підтримку німецької та австро-угорської армій у боротьбі з більшовиками. 

За радянських часів «совєти» не залишили у спокої навіть прах захисників української незалежності: їх могили було зруйновано, щоб зітерти саму згадку про ті події. Та після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, а в 2012 році гімназистам і студентам, які загинули у бою під Крутами, встановили пам'ятник на Аскольдовій могилі у Києві.