Це ще одна нагода привернути увагу громадськості до важливих питань, що стосуються соціальної інтеграції людей з особливими потребами та перевагах інклюзивного суспільства. Довгі роки в нашій країні панували помилкові погляди, що люди з інвалідністю повністю залежні, за ними треба лише доглядати, утримувати в інтернатах, а працювати вони можуть лише на спеціалізованих підприємствах. Між тим громадяни з обмеженими фізичними можливостями можуть і мають брати участь у політичному, соціальному, економічному і культурному житті країни. Це доводять наші параолімпійці, ветерани російсько-української війни, відчайдушні волонтери, громадські активісти, талановиті митці, виявляючи виняткову силу духу та непохитну віру в життя. Ці мужні люди не потребують співчуття, їм потрібна елементарна людська повага. Таких людей в нашій країні, охопленій війною, стає, на жаль, дедалі більше. Як серед військових, так і цивільних. Наш громадянський обов’язок – допомагати їм відчувати себе повноправними членами українського суспільства, рівними серед рівних. Для них мають бути створені такі умови, які дають змогу безперешкодно і безбар’єрно навчатися, працювати, вільно користуватися громадським транспортом та пересуватися містами. 

На державному рівні відбуваються певні позитивні зрушення щодо створення безбарʼєрних просторів для маломобільних людей, впровадження інклюзії у закладах освіти, заохочення роботодавців працевлаштовувати людей з інвалідністю та облаштовувати відповідно до їхніх потреб робочі місця. 

В нашій Іларіонівській громаді останнім часом зроблено чимало для зручності людей на візочках та з вадами зору. Завдяки розширенню дверних отворів, облаштуванню санітарних зон, зведенню підйомників у державних установах, закладах медицини та освіти, доступ до послуг став безперешкодним. В цьому році вдалося коштом громади встановити пандуси у найпростіших укриттях. В Іларіонівській ТГ створено консультативно-дорадчий орган — Раду безбарʼєрності, основним завданням якої є сприяння створенню безбар’єрного простору в економічному, освітньому, інформаційному, цифровому, фізичному та суспільно-громадянському напрямках.

Але важливо, щоб зміни відбувалися й у свідомості кожного мешканця громади. Насамперед, у ставленні до людей з інвалідністю. Це налагодження комунікації та прийняття різноманіття, допомога в реалізації їх громадянських прав Захищаючи гідність таких особливих людей, ми захищаємо своє людське обличчя.