Вона – людина дії. На власному досвіді переконалася, що ідеального чи навіть просто вдалого моменту для започаткування власної справи не існує, бо він тут і зараз. Головне – довіряти собі, наполегливо рухатися до мети, максимально використовувати можливості, що з’являються, і не зупинятися, адже які б не були важкі часи, життя триває.

Познайомившись з Надією Кучанською, підприємницею Іларіонівської громади, хочемо розповісти про непростий, але дуже надихаючий досвід відчайдушної жінки, якій вдалося не лише зберегти свій текстильний бізнес, а з ним і робочі місця в умовах війни, а й створити свій бренд, стати співавторкою учбової програми, за якою вже півроку навчаються студенти Хмельницького вишу.

Свій трудовий шлях молода технологиня легкої промисловості розпочала на швейній фабриці у м. Синельникове, згодом працювала у Дніпрі, паралельно опановувала спеціальність дизайнера. Але ж, коли в родині Кучанських з’явилася дитина, пріоритети змінилися. «Фахівець, зайнятий на виробництві, не може вільно розпоряджатися своїм часом, – зауважує пані Надія. – Тож по закінченню декретної відпустки я звернулася до Синельниківського центру зайнятості у пошуках роботи на неповний робочий день, аби більше часу приділяти родині».

Там Надії запропонували закінчити курси підприємців. Аргументували неочікувану пропозицію тим, що, опанувавши базові знання з ведення бізнесу, жінка зможе сама обирати: де, коли і скільки працювати. Пані Надія погодилася і не пожалкувала. Ці знання допомогли їй прямо під час навчання скласти свій перший бізнес-план, захистити його, ще й отримати невеличкий стартовий капітал, який дозволив започаткувати власний бізнес – відкрити салон штор у м. Синельникове. Новоспечена підприємниця одразу взялася до справи: на «підйомні» закупила свою першу в житті колекцію італійських тканин – 24 взірці вишуканого текстилю. «Та колекція дизайнерських тканин – моя перша любов. Я й досі згадую з теплотою свій старт. Треба було заключити договір з постачальником і вписати назву салону. Назви тоді не було і перша ліпша, що спала на думку, – «Мир штор». Думала, заміню згодом, але й по сьогодні вона залишається».

Надія Кучанська винайняла мініатюрне приміщення, всього 18 квадратів, зі смаком оформила вікно-вітрину, зустріла перших клієнтів. У салоні відвідувачі отримували весь комплекс послуг: від замірів, розробки індивідуального дизайну штор, ламбрекенів, покривал, підбору тканини до вивішування готового виробу на об’єкті.

Власний бізнес пані Надія започаткувала наприкінці 2007 року, а наступного року трапилася світова фінансова криза. Молоде підприємство втрималося, хоч і вийшло в «0», але зберегло репутацію. «Ніхто не застрахований від помилок, а тим більше форс-мажорів, головне не впадати в розпач і шукати вихід. Він обов’язково знайдеться», – ділиться Кучанська. Її завжди надихали клієнти. Спілкуючись із відвідувачами салону «Світ штор», Надія Петрівна дуже уважно прислухається до бажань і потреб людей. «Були клієнти, – згадує наша героїня, – які приходили, знайомилися зі зразками, але не хотіли довго чекати, поки тканину доставлять. Іншим не потрібні були готові вироби з текстилю, бо самі могли шити, а от сучасним тканинам в асортименті зраділи б».

З’явився попит, пропозиція не змусила довго чекати. Невдовзі власниця салону штор завезла перші рулони текстилю. З того часу у пані Надії можна не лише замовити виріб, а й придбати відріз необхідного розміру, ще й підібрати до нього тканини-компаньйони, наприклад, з тюлі. Розширився й асортимент: це була вже не одна із 24 взірців, а чотирнадцять колекцій. Причому виняткової якості й у відповідності до сучасних світових тенденцій. Захоплена декораторка, аби мати можливість надати своїм клієнтам вибір, активно відвідує як вітчизняні, так і міжнародні виставки, знайомиться з новими постачальникам і з цікавістю дослідника занурюється у світ текстильного декору.

«За 17 років у бізнесі, – каже пані Надія, – викликів було чимало. Але як це не дивно, долаючи труднощі, ми з командою знаходили нові можливості для розвитку. Так, пандемія змусила опанувати роботу онлайн, дала поштовх проявлятися через соціальні мережі. З початком повномасштабного вторгнення, зрозуміло, людям не до штор. Натомість виникло потужне бажання об’єднатися з іншими майстринями заради підтримки й допомоги нашим захисникам. Власниця салону «Світ штор» щиро зраділа, коли до неї звернулися волонтери з проханням взятися за пошив 100 одиниць спідньої білизни для ЗСУ, яка була в крайньому дефіциті на початку війни. Надія Петрівна обдзвонила своїх знайомих-швачок, майстрині переобладнали виробництво на пошив трикотажу і безкоштовно відшили аж 400 комплектів. «Ми робили це з таким задоволенням, вкладали всю любов і душу, відчували себе корисними і дотичними до наближення Перемоги. Це нас рятувало від думок про війну». Кучанська з вдячністю і повагою ставиться до кожного свого замовника. Вони зміцнюють підприємницю в думках, що її праця потрібна, попри війну й обставини.

Українцям притаманне прагнення до створення затишку в оселі, де б вона не була. З трепетом згадує Надія Петрівна, як на початку війни до салону завітала пара. Молоді люди допомагали переселенцям облаштуватися у гуртожитку і бігали по місту у пошуку бодай-якоїсь тканини, щоб завісити великі вікна. Надія не мала такої, та мала корисні зв’язки: одразу зателефонувала своїм одеським постачальникам і ті безкоштовно надали необхідну кількість полотна.

Цей випадок вселив упевненість у необхідності відновлювати виробництво. Виявляється штори потрібні. «Трапився блек-аут, а у нас є тканина блек-аут, – згадує Надія Петрівна. – А коли продамо, що робитимемо далі? Купа питань і жодної відповіді. Я відчула потребу в дофінансуванні, побачила державну програму єРобота, зареєструвалася. Написала однією з перших, мабуть, бізнес-план, але якось у нас не склалося. Принаймні зробила все можливе, щоб урятувати бізнес», – заспокоїла себе жінка і виїхала за кордон. Вимушену паузу Надія Кучанська використала максимально продуктивно: писала навчальну програму. Ще до війни підприємниця разом із іншими текстильними декораторами брала участь в обговоренні професійних питань на форумах. Зокрема, спільноту дивувало, як так сталося, що є фахівці, що декорують життєвий простір текстилем, їх досить багато, а професії текстильного декоратора немає. Тож однодумці об’єдналися, аби заявити про себе і свою професію. Задля цього майстрині салонів штор з усієї України долучилися до пошиву дизайнерської мега штори. Кожен салон, студія чи дизайнер, що приєднався до ініціативи, виготовив фрагмент 2х2.70 м. Їх поєднали у найдовшу 100-метрову арт-штору і презентували представникам Національного проєкту «Книга рекордів України», встановивши унікальний рекорд. Ця яскрава для текстильних декораторів подія стала підґрунтям подати заявку до Парламенту з проханням внести «текстильного декоратора» у перелік професій. Законопроєкт ухвалили. Оскільки тепер є така професія, то їй десь мають навчати.

І навчають. У Хмельницькому національному університеті з 12 лютого 2024 року. Скажемо більше з неймовірною гордістю: співавторкою навчального курсу, що відтепер готує не лише дизайнерів інтер’єру та одягу, а й текстильних декораторів у авторитетному виші, стала мешканка Іларіонівської громади Надія Кучанська. Розробці навчальної програми закохана у професію майстриня і присвятила свій час в евакуації. А в результаті, професіоналів в Україні стане більше.

Перебуваючи за кордоном, Надія Петрівна зробила ще одну спробу отримати грант на рестарт свого бізнесу і цього разу удача їй посміхнулася. Повернувшись в Україну, підприємниця не лише успішно відновила виробництво, а й запустила лінійку унікального текстильного виробу, який одночасно поєднує в собі фіранку, штори й жалюзі. Цей інноваційний продукт задовольнив потреби одразу трьох категорій покупців: тих, хто прагнув приватності, але не хотів переобтяжувати простір шторами, мріяв про штори, що дають достатньо світла, але не просвічуються, і нарешті тих, для кого важливо крізь штори без перешкод виходити на балкон. Пані Надія подала заявку на свою власну торгівельну марку «Мultiштори», і яке ж було її здивування, коли у 2023 році на свій день народження її отримала. Це додало Кучанській упевненості, тож бізнес-леді вирішила презентувати свої вироби на національному рівні. Її завзяття було винагороджено «Знаком якості» у номінації «Найкращий товар року»! А в березні 2024-го підприємниця була збентежена звісткою про те, що удостоєна вищої суспільної нагороди України «Ордена Королеви Анни «Честь Вітчизни» за інновації та виробничу діяльність. Жінка ділиться, що не повірила і прямо зніяковіла: «Я ж не зробила нічого особливого, просто займаюся своєю улюбленою справою. Хто й гідний такої нагороди, то це наші захисники, ті, хто рятують людей під обстрілами…» Ніякої помилки, оргкомітет повідомив: «Незважаючи на всі труднощі воєнного часу Ви наполегливо працюєте на благо України. Ваш внесок у підтримку ЗСУ та забезпечення життєдіяльності країни безцінний і саме це є запорукою майбутнього, яке, дякуючи Вашій праці, стає реальністю уже сьогодні, навіть під час війни».

Вітаємо Вас, пані Надіє, із заслуженою винагородою. Пишаємося тим, що в нашій громаді є такі люди і зичимо досягти нових висот.

Історія Надії Кучанської про сміливість діяти і наполегливо йти до своєї мрії. Наша героїня ризикнула і стала успішною, попри виклики сьогодення, бо вірить у майбутнє України і наполегливою працею тримає стрій.