22 січня Україна відзначає День Соборності — одну з ключових дат нашого державного календаря, що символізує віковічне прагнення українського народу до єдності, свободи й незалежності. Саме цього дня ми згадуємо події, які стали наріжними каменями українського державотворення.

22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради було вперше у ХХ столітті проголошено незалежність Української Народної Республіки. А рівно за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта Злуки — об’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину незалежну державу.

У зачитаному того дня Універсалі Директорії зазначалося: «Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України… Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка».

Ці слова стали не лише політичним актом, а й духовним символом, який визначив подальший шлях української нації.

Соборність — це єдність і неподільність усіх українських земель, духовна згуртованість суспільства, спільна відповідальність громадян незалежно від національності чи віросповідання за долю держави. Саме так визначає соборність Закон України «Про основні засади державної політики у сфері утвердження української національної та громадянської ідентичності».

Для України соборність — це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності, мови, культури та спільного майбутнього. Вона невіддільна від суверенітету й реальної незалежності, є фундаментом демократичної держави та запорукою виживання нації.

Ідея соборності визрівала століттями. З кінця XVIII століття українські землі були розділені між різними імперіями, але навіть у таких умовах українці усвідомлювали свою єдність. Про це свідчать історичні документи, культурні зв’язки та спільні визвольні ідеї, що поєднували Наддніпрянщину, Галичину, Буковину й Закарпаття.

У ХІХ столітті соборність стала одним із провідних мотивів українського національного руху. Її відстоювали громадські діячі, політики, письменники, інтелектуали по обидва боки Збруча. Саме ця ідея надихнула покоління борців за незалежність на початку ХХ століття.

Події Української революції 1917–1921 років дали реальний шанс втілити віковічну мрію. Створення УНР і ЗУНР, підписання Передвступного договору у Фастові 1 грудня 1918 року, а згодом урочисте проголошення Акта Злуки в Києві стали кульмінацією багатовікового прагнення до єдності.

Хоча через складні геополітичні умови та зовнішню агресію об’єднану державу тоді не вдалося зберегти, Акт Злуки назавжди залишився символом і дороговказом для наступних поколінь.

Упродовж десятиліть радянського тоталітарного режиму пам’ять про Соборність намагалися стерти, але вона жила серед українців — у родинах, культурі, еміграції. Потужним проявом національної єдності став «живий ланцюг» 21 січня 1990 року від Івано-Франківська до Києва, який об’єднав сотні тисяч, а за деякими оцінками — мільйони людей. Ця акція стала передвісником відновлення незалежності України у 1991 році.

Сьогодні, в умовах війни за Незалежність України, День Соборності набуває особливого змісту й гостроти. Соборність — це єдність фронту і тилу, взаємна підтримка регіонів, згуртованість громад, спільна праця заради Перемоги. Вона є необхідною передумовою успішного спротиву зовнішній агресії та відновлення територіальної цілісності держави.

Україна продовжує боротьбу за свободу і право бути соборною. Остаточне втілення ідеї Соборності відбудеться після звільнення всіх окупованих територій — Криму, Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини, Харківщини та інших регіонів, що зазнали агресії.

День Соборності нагадує кожному з нас: лише разом ми здатні вистояти, зберегти державу й передати її наступним поколінням вільною та незалежною. Соборність — це не лише пам’ять про минуле, а щоденний вибір, відповідальність і дія.

Україна соборна. В єдності наша сила.