Ще одна безжально зламана доля і навіки обірване життя. Із сумом проводжаємо в останню путь Мусіяку Юрія Олександровича, 14 лютого 1989 року народження.

Він ріс добрим і безтурботним хлопцем. Зігрітий безмежною материнською любов’ю, після 9 класу Іларіонівської середньої школи продовжив навчання у Дніпропетровському ПТУ № 2, де здобув професію електрогазозварника. Працював на заводі «Дніпроважмаш» ім. Артема за спеціальністю. У вісімнадцять років був призваний на строкову службу в армію. Через рік повернувся на завод, одружився і в березні 2011-го став батьком.

А далі на Юрія чекала низка життєвих випробувань: смерть матері, розрив стосунків із сім'єю, участь в АТО на Луганському напрямку.  Душевні рани від пережитого так і не загоїлися. У часи поневірянь у січні 2025 року Мусіяка Юрій був призваний на військову службу Бахмутським РТЦК та СП Донецької області. А вже 11 березня поблизу населеного пункту Юріївки Синельниківського району він отримав важке поранення внаслідок необережного поводження зі зброєю. 2 квітня серце нашого земляка зупинилося.

Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким померлого, поділяємо з ними гіркий біль утрати.

Нехай душа Юрія Олександровича Мусіяки спочиває у мирі.