Вчора в громаді відбулася чергова зустріч родин військовослужбовців із психологинею організації Товариства Червоного Хреста Лілією та фахівчинею із супроводу ветеранів Вікторією Доценко.

Ми всі прагнемо стабільності, але єдине, що є незмінним у нашому житті — це самі зміни. Спроби контролювати все навколо лише виснажують та посилюють тривогу. Наш мозок еволюційно боїться невідомості, сприймаючи її як загрозу. Проте саме в невизначеності ховаються нові можливості.

Учасники говорили про те, про що часто воліють мовчати. Тема обговорення: «Про страх втрати і про життя в постійній невизначеності». Це була одна з найделікатніших зустрічей, яка потребувала максимуму безпеки, неспішності та нормалізації емоцій. Головна мета заходу — підтримати стабільність групи та м’яко зайти у складну, але важливу тему.

Як знайти опору, коли земля іде з-під ніг?

Фокусуйтеся на зоні свого впливу. Спрямуйте енергію на те, що можете змінити прямо зараз: власні дії, побут, турботу про себе. Відпустіть ілюзію повного контролю. Прийміть той факт, що стовідсоткових гарантій у світі не існує.

Повертайтеся в теперішній момент. Коли накриває паніка, заземляйтеся через дихання або прості рутинні справи.

Трансформуйте страх у гнучкість. Сприймайте зміни не як катастрофу, а як нові правила життя, до яких ви точно здатні адаптуватися.

Учасників сфокусували на тому, що головна їх опора— це не зовнішні обставини, а власна сила та вміння проходити крізь шторм. І ключовим тутє дозволити собі жити тут і зараз, попри будь-яку невідомість.

Приємним та терапевтичним завершенням зустрічі стало створення ляльки-мотанки з ниток «Мій внутрішній оберіг». Цей процес став потужним інструментом для подолання тривоги: монотонне змотування ниток допомогло заспокоїти нервову систему, повернути відчуття контролю та заземлитися в теперішньому моменті. Кожен учасник поніс із собою не просто виріб, а символ своєї внутрішньої сили.