В окопах не важливо звідки ти. Пліч-о-пліч продовжують боротьбу за цілісність нашої держави хлопці та дівчата зі сходу та заходу України. Росіяни марно намагаються вбити клин між регіонами. Для нас немає різниці хто та звідкіля, коли гуртуємося заради допомоги армії, коли підтримуємо своїх, що рятуються від війни.

Тільки разом ми можемо здолати ворога. Тільки об’єднавшись ми здатні створювати щось дійсно значуще й потужне. В єдності наша сила!

Для України соборність – це єдність у багатоманітності, об’єднання навколо української державності й ідентичності. Ідея територіальної цілісності країни поєднується з ідеями духовної згуртованості. Тож соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності нації – фундаменту для побудови демократичної держави.

Згадаємо 22 січня 1919 року. Вперше за багато століть історичні українські регіони — Українська Народна Республіка і Західно-Українська Народна Республіка — в знаковому для українців місті — на Софійському майдані у Києві — офіційно об'єдналися в одну державу.

У зачитаному на зборах «Універсалі соборності», зокрема, відзначалося: «Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка». Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.

Соборність. Як багато сенсів в цьому слові. Насамперед, це об’єднання в одне державне ціле всіх земель, які заселяє конкретна нація на суцільній території. По-друге, воно означає духовну консолідацію всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Нарешті, соборність невіддільна від суверенітету й реальної незалежності народу – фундаменту побудови демократичної держави. Соборність є запорукою виживання й існування нації. Для українців це не лише пам’ять про спільне минуле, а й згуртована співпраця заради майбутнього.

З Днем Соборності України, громадо!

В ефірі «Радіо Культура» історик Віталій Скальський відкрив 5 маловідомих цікавих фактів про сторінки Соборності України.

1. Парад, молебен і салют «перед носом» у більшовиків. «Ми ледь не похвилинно маємо описи того, що відбувалося цього дня на Софійському майдані, — зауважує дослідник. — Легенький морозець, легенький вітерець, невеличкий сніжок, який міняється на сонце. Безліч людей на Софійському майдані, там стоять флагштоки, тріумфальна арка з гербами регіонів. Підготовлено гарно, найкращі режисери були сценаристами цього свята. Там була й молебень, і політична частина. Потім пройшов парад, який дуже вразив киян. Тому що, крім піхоти, пройшла кіннота й техніка - гармати й прототанки. І це вразило, бо більшовицька армія стояла недалеко. І був салют».

2. Інтрига з хрестом. «Усім було цікаво, чи під час молебня Симон Петлюра та Володимир Винниченко, які були соціалістами та антиклерикалами, чи поцілують вони хрест. І, коли священники провели молебень, один із них підійшов з хрестом, але затулив собою огляд, і ніхто не побачив, що сталося. Це й досі лишається інтригою».

3. Повний майдан людей. «Школярі, яких привели на Софійський майдан, років через 50-60 у спогадах напишуть, що пам’ятають цей визначний день. Що це було тоді дуже важливо, говорить і неочікувана кількість людей. «Коли все закінчилося, і люди пішли по Володимирській до оперного театру, де мав відкриватися «Трудовий конгрес», організатори цього не передбачили. Вони розгубилися й не знали, що робити. Ситуацію врятували Петлюра й Винниченко, які знаходилися на балконі Центральної ради, і стали проголошувати промови. Якщо після свята люди не розходилися, значить, їх було достатньо багато».

4. Галичина. Автори Акта про Злуку уявляли собі велику гарну Україну. Для київських політиків Галичина важливий, але він один із регіонів. З Галичиною складніше, адже це був іноземний регіон. Вони сотню років прожили в абсолютно іншій політичній, економічній та юридичній системі. Не так просто було знайти якісь точки дотику, про що розмовляти. Для галицьких же політиків завжди Київ виглядав столицею. Вони завжди Київ називали «Великою Україною». Євген Петрушевич, керівник ЗУНР, так і не приїхав до Києва на Акт Злуки. Йому було комфортніше у Відні, бо він був представником австрійського парламенту. Але, тим не менше, він погодився, що такий Акт буде підписаний».

5. Реакція Наддніпрянщини. «Коли прийшли повідомлення про Акт Злуки, по всій Україні відкрилися такі бюро добровольців, і збиралися йти захищати Львів від поляків. Ми маємо успішні приклади таких загонів. В Одесі був сформований на чолі з Андрієм Долудом, і вони виїхали до Львова і успішно пройшли українсько-польську війну. Кордон формально залишався, влада стикнулася з тим, що різко зріс трафік (зі сходу на захід - ред.), довелося відкривати кілька нових пропускних пунктів».

106 років тому українці змогли об’єднатися. На жаль, ненадовго. Наші пращури боролися, але тоді не вдалося відвоювати бодай часточку незалежної землі. Сьогодні ситуація інша. Ми маємо свою землю, свою державу, свої цінності, усвідомлення того, хто ми є, звідки родом і в чому наша сила — в єдності. І саме ця сила допоможе відстояти соборну, суверенну, незалежну Україну.