Звернення

 міжфракційного об’єднання національної платформи «Жінки за мир»

 до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України щодо соціального захисту сімей з дітьми, забезпечення охорони материнства і дитинства та подолання демографічної кризи

 

     Протягом останніх кількох десятиліть Україна потерпає від демографічної кризи, яка в останні роки лише загострюється, оскільки питання її вирішення та пом’якшення довгострокових негативних наслідків фактично випало з поля зору української влади.

     У кінцевому підсумку, особливо враховуючи шокуючий вплив пандемії COVID -19 на національні системи охорони здоров’я та соціального захисту, це веде до депопуляції населення України, викривлення його соціально-демографічної структури та створює надзвичайні загрози подальшому розвитку держави та української нації загалом.

     За прогнозами ООН, викладеними у доповіді «Перспективи світового народонаселення», Україна увійшла до ТОП-5 вимираючих країн світу, де протягом найближчих трьох десятиліть населення буде скорочуватися найвищими темпами. За розрахунками експертів ООН, до 2050 року населення України скоротиться порівняно з 2019 роком на 19,9% (з 43,994 до 35,219 млн. осіб).

     На сьогодні Україна переживає безпрецедентний демографічний спад – за період 1990-2020рр., за офіційними даними Державної служби статистики, його масштаб уже перевищив 10 мільйонів громадян, і скорочення народжуваності, зростання смертності, погіршення якості та рівня життя громадян, інтенсивний відтік трудових і загалом людських ресурсів за кордон триває.

     На початок 2021 року чисельність населення України складає 41 млн. 588,4 тис. осіб і упродовж попереднього року зменшилася на 314,1 тис. осіб. Це гірко вражаюча ситуація, коли лише за рік Україна втрачає кількість громадян, що дорівнює чисельності населення такого міста як Полтава чи Херсон.

     За підсумками 2020 року, в нашій державі на 100 померлих припадало лише 48 живонароджених, а це означає, що в Україні смертність у 2,3 рази перевищує народжуваність (що відповідає вже тривалій тенденції) і не забезпечується навіть просте відтворення  населення.

     Поглиблюючим і стимулюючим фактором кризи стала неналежна соціальна політика, що реалізувалася протягом останніх семи років і мала своїм наслідком масштабне скорочення державної підтримки дітей і сімей з дітьми, необґрунтоване позбавлення їх законних соціальних гарантій і пільг, поширення бідності (у тому числі дитячої) та зубожіння населення.

     Безумовно, така ситуація потребує невідкладного виправлення, і в інтересах нашого суспільства та  держави – впровадження ефективної демографічної та соціальної політики, відновлення системи соціального захисту материнства та дитинства, а також надання належної соціальної підтримки дітям і сім’ям з дітьми.

     На сьогодні особлива відповідальність держави полягає в тому, щоб забезпечити гідну соціальну підтримку і захист дитинства, материнства і     сім’ї – як основи виховання і благополуччя дітей, як єдиної можливості подолання демографічної ями, в якій знаходиться вся країна.

     Ми вважаємо, що чинна влада України в особі Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів зобов’язана взяти курс на політику відновлення та розвитку системи соціальних прав дітей та сімей, в яких виховуються діти, на політику стримування демографічної кризи та подолання її наслідків.

     Ми закликаємо владу вжити заходів, ініціювати та прийняти відповідні закони, які забезпечать: 

1.Затвердження Національної демографічної стратегії на довгострокову перспективу.

2.Затвердження Загальнодержавної цільової соціальної програми «Всебічна соціальна підтримка для матері, дитини та сім’ї.

3.Вжиття заходів, спрямованих на скорочення  і запобігання ризикам бідності серед малозабезпечених і багатодітних сімей, а також сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах.

4.Відновлення підвищених виплат при народженні другої, а також третьої та кожної наступної  дитини.

5.Відновлення соціальних гарантій для дітей і молоді щодо пільгового харчування, проїзду та оздоровлення.

6. Перегляд розміру державних соціальних виплат і допомог для дітей і молоді в частині їх наближення до розміру фактичного прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

7.Відновлення права на здобуття освіти на пільгових умовах дітей з інвалідністю, дітей – сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з багатодітних сімей.

8.Надання соціальної підтримки дітям, які отримали інвалідність і постраждали внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів.

9.Збільшення розміру адресної допомоги дітям з числа внутрішньо переміщених осіб до рівня фактичного прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

10.Перегляд алгоритму розрахунку державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю на основі мінімальної заробітної плати на двох членів сім’ї (дитини та матері (опікуна)).

11.Скасування обмеження надання пільг багатодітним і прийомним сім’ям та дитячим будинкам сімейного типу залежно від сукупного доходу сім’ї.

12.Запровадження диференційованої соціальної податкової пільги працюючим батькам у залежності від кількості дітей, що знаходяться на їх вихованні.

13.Реалізацію проектів здешевлення іпотечних кредитів для сімей, де виховується троє і більше дітей, а також проектів будівництва соціального житла для сімей з дітьми.

14.Запровадження системи підтримки студентських сімей з дітьми, зокрема, щодо надання знижок в оплаті за навчання, дисконтованих цільових кредитів на оплату навчання.

15.Вирішення проблеми улаштування дітей до дошкільних навчальних закладів та перевантаженості дошкільних навчальних закладів. 

Міжфракційне об’єднання 

національної платформи

 «Жінки за мир»