Війна завжди бере у людства найвищу ціну - життя. Болить душа за мужніх воїнів, які вмирають, боронячи рідну землю від рашистської навали. Сьогодні наша громада прощається із солдатом Ленівенком Олександром Валентиновичем, який народився 27 грудня 1981 року у Верхньодніпровську Дніпропетровської області. Зростав хлопчина в дружній родині, де батьки були прикладом для нього й сестри. Навчався в місцевому навчальному закладі, а здобув неповну середню освіту вже у школі Дніпра. Сашко хотів швидше подорослішати, тому відразу вступив до залізничного технікуму. Далі було навчання в Дніпропетровському інституті інженерів транспорту, де юнак опанував спеціальність управління процесом перевезень на залізниці. І завжди Олександр знаходив розраду в спорті: з азартом грав у баскетбол, теніс, любив шахи. Трудові будні проходили в залізничній сфері: був черговим по головному вокзалу міста Дніпра, агентом із комерційної роботи станції Нижньодніпровськ-Вузол. А ще Олександр Валентинович захоплювався історією, як світовою, так і України. Із 30 грудня 2023 року пішов на фронт писати історію особисто. Воював на Харківському напрямку, працював із системами радіоелектронної боротьби. Отримав кілька контузій та поранень, але продовжував виконувати свою «роботу». На фоні фронтових стресів та непередбачуваних ситуацій, минулорічної смерті матері загострилися хронічні хвороби, які привели бійця до шпиталів та лікарень. Олександр помер 27 вересня 2025 року, залишаючись вірним військовій присязі.

Громада висловлює щирі співчуття рідним та близьким Олександра Валентиновича Ленівенка, який назавжди залишиться спочивати в іларіонівській землі.

Вічна шана і пам'ять воїну-захиснику!