Трагічна історія ХХ століття залишила в пам’яті українців численні злочини радянської тоталітарної системи. У 1937 – 1938 рр. за ініціативи Сталіна та усієї керівної верхівки радянської влади на території Радянського Союзу був розгорнутий «Великий терор», внаслідок якого в УРСР було засуджено 198918 осіб, близько двох третин з них – до розстрілу, решту — відправлено до в`язниць та виправно-трудових таборів.

Після того, як людину арештовували, з нею чинили що завгодно. В першу чергу, її позбавляли будь-якого захисту, у тім числі й адвокатського. Про якусь апеляцію чи про те, щоб оскаржити вирок у вищій інстанції, взагалі не було мови. Під час цинічних психологічних знущань та фізичних катувань заарештований готовий був зізнатися у будь-чому. До речі, сам наказ про введення «Великого терору» схвалював будь-які тортури для впливу на репресованих. Нелюдські знущання називали просто фізичним впливом.

Людей засуджували неправомірно незважаючи на можливу невинуватість. Все виправдовувалось ідеєю – викликати страх у політичних опонентів на будь-які небажані для влади дії.

Нинішні кремлівська влада застосовує ті самі методи, поєднуючи ганебні практики сталінського та нацистського режимів. Зокрема, стосовно політв’язнів та заручників путінська росія перевершила успадковані від своїх ідейних наставників — радянської каральної системи — засоби і механізми знущань та позбавлення свободи. Вона катує, вбиває цивільних і військовополонених.

Особливо цинічним злочином є застосування ідеологічного насилля до поневолених українських дітей з метою перетворення їх у вірнопідданих московської недоімперії.

Ціною надзусиль і багатьох життів Україна бореться не тільки за те, щоб звільнити свою землю від російських окупантів та відновити свій суверенітет. Вона бореться за те, щоб сталінські методи «Великого терору» не були інструментом політики у XXI столітті.